Високе
кулінарне мистецтво — єдина здібність людини, про
яку не можна сказати нічого поганого.
Фрідріх
Дюренматт
Проаналізувавши, спробуйте реалізувати
наведені рекомендації. І тоді, ми певні, набере свого справжнього, повноцінного
значення добре знайомий усім вислів-побажання: «Їжте на здоров'я».
Хай же стануть епіграфом до нашої спільної
праці слова відомого французького фізіолога Брійат-Савварена: «Тварина
насичується, людина їсть, а розумна людина вміє харчуватись».
З історії професії
У 1779 р. в Росії
була видана перша оригінальна кулінарна книга «Поваренные записки»
С. Друковцева, в якій автор вказував тільки назви російських національних
страв.
Особливе зацікавлення викликав «Словарь
поваренный» В.Левшина, виданий 1795 р., в якому поряд з рецептами французької,
німецької, голландської, англійської кухонь були зібрані 225 рецептур народної
російської кухні.
Послідовником вивчення народної кухні стала
К.Авдєєва. В її праці «Ручная книга русской опытной хозяйки», яка вийшла в 1842
p., зазначалось: «Не
зневажаючи ні німецької, ні французької кухонь, думаю, що для нас у всіх
відношеннях здоровіше і корисніше російське, рідне, те, до чого ми звикли, те,
що здобуто досвідом століть, передано від батьків до дітей і виправдовується
місцевістю, кліматом, способом життя. Добре запозичувати чуже, хороше, але
свого залишати не слід, завжди належить йото вважати всьому основою.»
Про мистецтво кулінарії писали мислителі
Древнього Риму, Греції і Сходу. Особливо багато кулінарних книг видавалось у
Франції в XVIII—XIX ст.
придворними кухарями аристократичних домів (Карем, Ескаф'є, Кремон та ін.).
Багато книг було перекладено на російську
мову. Російські кухарі швидко з успіхом оволодівали «секретами» зарубіжної
кулінарії і в майстерності часто випереджали своїх іноземних колег.
У Росії, так само як і в інших країнах XVIII-XIX ст., видавалось
багато кулінарних книг. Але в них були тільки зібрані рецепти й описано
приготування страв без наукового обґрунтування технологічних процесів.
Засновником російської наукової кулінарії
слід вважати Д. В. Каншина, пропагандиста раціонального харчування і тонкого
знавця кухарської справи, автора відомої книги «Энциклопедия питания» (1885).
В «Энциклопедии питания» вперше давались
фізико-хімічні обгрунтування деяких кулінарних процесів, описувалась історія
харчування народів різних часів, ставилось питання про необхідність підготовки
культурних кухарів, відкриття науково-дослідних закладів (Академій харчування)
і підприємств раціонального харчування. Але в той час спроба наукового
обгрунтування приготування їжі не знайшла розвитку.
З ініціативи прогресивного вченого-гігієніста
Ф.Ф.Ерісмана з участю Д. В. Каншина були вперше в світі відкриті «Столовые нормального
питания». У штаті
цих їдалень передбачався лікар, харчування в них організовувалось за
спеціальними нормами, з дотриманням санітарно-гігієнічних правил. «Нормальные столовые» почали
видавати перший в Росії науковий кулінарний журнал «Листок нормальной столовой», який
потім називався «Наша пища».
Проте спроба раціонально налагодити
Харчування викликала незадоволення в господарів ресторанів і трактирів.
Незважаючи на велику популярність, «Столовые нормального питания» проіснували
всього чотири роки і були закриті, так само як і перша Петербурзька школа
кухарів і кондитерів (1888). Господарям непотрібні були досвідчені кухарі,
на їх вимогу в школу приймали тільки жінок. Проте оскільки в ресторанах могли
працювати тільки чоловіки, то практично в школі готували кухарок для приватних
домів.
Кулінарія довгий час залишалася кухарською
справою, мистецтвом окремих людей. Наукові основи не були розроблені, не було
технічної бази.
У 1917 р. був підписаний декрет
про створення громадського харчування.
Продовольча криза, що виникла влітку 1917 p., примусила
владу серйозно задуматися над проблемами дешевої їжі, приготованої в одному
казані.
«При масовому приготуванні їжі досягається,
без сумніву, дуже важлива в теперішній час економія продуктів, палива і робочих
рук, внаслідок чого вартість гарячої їжі значно знижується і стає доступною
багатьом громадянам», — підкреслюється в записці спецкомісії Тимчасовому
урядові про необхідність забезпечити населення гарячою їжею через громадські
їдальні.
Перша їдальня громадського харчування була
організована в 1918 р. в Петрограді, на Путилівському заводі. Приклад
путилівців знайшов послідовників, і у вересні 1918 р. в Петрограді вже
функціонувало близько 200-т їдалень.
Швидкими темпами розширювалась мережа дитячих
і шкільних їдалень. Перша фабрика-кухня була відкрита на базі ресторану «Яр» у
Москві, де готували 18 тисяч обідів для дітей щоденно.
Ці їдальні відрізнялись від сучасних.
Обладнання в них було примітивне, не вистачало посуду, інвентарю,
кухарі-самоучки готували прості страви. Алев їдальнях вбачали велике
майбутнє.
15 жовтня
1918 р. було оголошено про закриття приватних їдалень і трактирів. У їх
приміщеннях відкривались їдальні відкритого типу.
Старий «трактирний» метод роботи виявився
непридатним і необхідно було виробити новий. З цією метою організовувались
лекції для робітників їдалень, курси для майбутніх завідувачів їдалень,
економістів, кулінарів та ін.
Організація підприємств громадського
харчування вимагала відповідної механізації технологічних процесів, вивчення
фізико-хімічних змін, які відбуваються під час кулінарної обробки продуктів,
створення такого харчування на науково-гігієнічній основі.
Все це привело до виникнення нової технічної
дисципліни — технології приготування їжі, яка вивчає раціональне приготування
їжі з найменшими затратами праці, матеріальних цінностей, з мінімальними
втратами поживних речовин. В її основі лежать традиції народної кухні і досвід
кухарів-професіоналів, досягнення науки і техніки.
У перші роки Радянської влади були створені
школи кулінарного навчання, а в І 930—1931 роках — технікуми
та Інститути громадського харчування.)
В основу роботи вчених у галузі харчування
лягли праці кращих представників світової фізіологічної науки — І.М. Сеченова,
І.П.Павлова, М.Н. Шатернікова та ін.
Інститутом харчування розроблені норми
харчування залежно від віку, професії, клімату, вивчено ряд проблем обміну
речовин в організмі, закладено основи лікувального харчування. З'являються нові
види харчової сировини, які вимагають нових методів обробки, нових кулінарних
рецептів.
Кухарські рецепти зібрані в спеціальний
Збірник рецептур страв і кулінарних виробів, які дають можливість працювати з
точним дозуванням продуктів.
Масове харчування на сучасному етапі — це
одна із важливих галузей народного господарства України. Воно об'єднує різні
підприємства, які відрізняються виконавськими функціями в приготуванні і
реалізації страв, обслуговуванні населення — їдальні, ресторани, кафе,
закусочні, бари та ін.
Потреба в їжі може задовольнятися
індивідуальним приготуванням в домашніх умовах і на підприємствах масового
харчування, які забезпечують населення їжею за місцем, роботи, навчання,
проживання, в лікарнях, санаторіях, а також організовують змістовне дозвілля.
Масове харчування в Україні має велике
народногосподарське значення. Воно тісно пов'язане з розв'язанням важливих
економічних проблем, є невід'ємною частиною широкої програми економічного і
соціального розвитку нашої держави, піднесення добробуту і культурного рівня
життя людей в умовах переходу до ринкової економіки.
Масове харчування сприяє економії суспільної
праці внаслідок більш раціонального використання техніки, сировини і
матеріалів, підвищенню продуктивності праці, організації збалансованого
харчування з урахуванням енергетичних витрат, збільшенню бюджету вільного часу
працівників і особливо жінок.
Розвиток масового харчування сприяє
підвищенню продуктивності праці в промисловості й сільському господарстві, дає
можливість раціональніше використовувати продовольчі і трудові ресурси.
Масове харчування в нашій країні перетворено
на велику механізовану галузь народного господарства. На сучасному етапі
розвитку суспільства індустріалізація є головним напрямом в організації
виробництва продукції масового харчування. Підприємства оснащені новим сучасним
механічним та електричним малогабаритним обладнанням. Удосконалено технологічні
процеси приготування страв, первинної і теплової обробки продуктів
Технічний прогрес у масовому харчуванні
передбачає максимальну механізацію всіх процесів праці, враховуючи й підсобні
роботи.
Передбачена широка автоматизація
технологічних процесів на основі автоматизованих систем, машин і механізмів,
уніфікація модулів обладнання, робототехнічних комплексів і обчислювальної
техніки. Розробляються і використовуються нові електрофізичні, біотехнічні і
ферментативні методи обробки продукції.
На підприємствах харчування успішно діють
апарати з інфрачервоним і надвисокочастотним нагрівом. Ними здійснюється
перехід від конструювання окремих машин і розробки прогресивних технологічних
процесів до створення систем, які забезпечують у масовому харчуванні
механізацію і автоматизацію всього виробництва.
Сучасне масове харчування розвивається в
умовах реформування торгівлі та її адаптації до ринку.
Збільшується кількість заготівельних
підприємств з високою пропускною спроможністю, без великих витрат на
будівництво виробничих і підсобних приміщень та обладнання.
В умовах ринкової економіки значно зростає
сітка приватизованих дрібних підприємств харчування. Це в основному
підприємства з невеликим, але конкретним асортиментом страв, призначених для
швидкого обслуговування населення.
Ринкові відносини сприяють випуску продукції
високої якості, раціональному використанню сировини, розвитку естетичного смаку
в оформленні страв та виробів, створюють тенденції до конкуренції.
Значно підвищуються вимоги до ефективності
роботи підприємств, неефективне підприємство неминуче збанкрутує.
На сучасному етапі підприємства харчування
будь-яких форм власності шукають свого відвідувача, і в перспективі вони дедалі
більше і більше будуть орієнтуватися на свого потенційного клієнта.
Відкриватимуться бари, кафе і ресторани
різноманітних напрямків із різноманітною кухнею, зі своїми особливостями,
стилем, інтер'єром. Сучасний кухар сьогодні повинен не тільки знати технологію
приготування і оформлення виробів, але також і систему стандартизації і
сертифікації продукції, основні види контролю виробництва і якості готової
продукції, а також умови зберігання, транспортування і упаковки виробів,
правила охорони праці, санітарії і гігієни, основ дезинфекцд, дератизації і дезінсекції.
Сучасний кухар повинен
вміти
Сучасний кухар сьогодні повинен не тільки
знати технологію приготування і оформлення виробів, але також і систему
стандартизації і сертифікації продукції, основні види контролю виробництва і якості готової продукції, а також умови зберігання, транспортування і упаковки
виробів, правила охорони праці, санітарії і гігієни, основ дезинфекції,
дератизації і дезінсекції.
Сучасний кухар повинен знати:
— технологію приготування усіх видів
страв та кулінарних
виробів, особливості
приготування національних,
фірмових страв та страв іноземних кухонь;
— правила
оформлення та подачі порційних страв та страв на
замовлення;
— правила
складання банкетного меню;
— приготування різних видів тіста та
виробів з нього;
— основи, значення та технологію
приготування дієтичного та дитячого харчування;
— ознаки доброякісності харчових продуктів
та органолептичні методи їх визначення;
— умови, строки зберігання та
реалізації сирої та
готової продукції,
напівфабрикатів;
— вихід готових виробів;
— санітарно-гігієнічні правила утримання
продуктів, кухні, та службових
приміщень;
— правила особистої гігієни;
— правила використання та призначення
обладнання, виробничого інвентаря, інструментів вимірювальних приладів, посуду,
тари;
— дотримуватись правил охорони праці,
внутрішнього розпорядку і вимог пожежної безпеки.
На зміну великим підприємствам громадського
харчування з'явилось багато приватних, орендних, спільних підприємств з високим
рівнем обслуговування, з використанням новітніх технологій на основі досягнень
науки і техніки, із застосуванням сучасного обладнання. Сучасна модель
підготовки кваліфікованого працівника і молодшого спеціаліста для підприємств
громадського харчування включає соціально-особисті, професійно-виробничі,
економічні, психофізіологічні і педагогічні характеристики. Тобто сучасний
робітник повинен бути технічно грамотним, ініціативним, володіти кількома
суміжними професіями. Освічений фахівець повинен сприймати, класифікувати,
впорядковувати нову інформацію, швидко реагувати на зміни, спрямовані на
формування національного виробничого потенціалу. Тому підготовка кваліфікованих
кадрів є справою державної значущості.
Врахування специфічних особливостей сприяє
розробленню науково обгрунтованої системи багатоступеневої підготовки
кваліфікованих робітників з інтегрованих професій та молодших спеціалістів
згідно з вимогами міжнародного стандарту класифікації освіти (І8СД),
міжнародного стандарту класифікації професій (ISCO)
та українського стандарту класифікації професій (УСКП).
І в
підготовці висококваліфікованих фахівців для громадського харчування та сфери
обслуговування важливу роль відіграють професійно-технічні училища
багатоступеневого професійного навчання. Основне їх завдання — забезпечення
підготовки кадрів для підприємств різних форм власності в сучасних
соціально-економічних умовах.
Умови праці
Види праці: ручна, механізована, автоматизована; одиночне чи масове
виробництво.
Технологічний процес приготування їжі складається з кількох стадій та
операцій. Кухар, насамперед, виконує такі операції: прийом
сировини, її переробка, зберігання продуктів; приготування
холодних закусок, гарячих страв, випічка з борошна; оформлення страв для їх
роздачі. Основні операції кухар
виконує вручну. Але
сьогодні вже більшість
трудомістких операцій здійснюють машини, механізми та автомати.
Асортимент страв, які пропонуються відвідувачам, залежить від типу
підприємства громадського харчування. Так, у ресторанах він ширший та більш
різноманітний. Причому страви готують за індивідуальними замовленнями,
використовуючи підвищені норми закладення продуктів. Зовсім інша ситуація в
закладах громадського харчування, де виробництво носить масовий характер,
зокрема, на фабриках-заготівельнях та фабриках-кухнях.
Предметами праці кухаря є:
— харчові продукти та
напівфабрикати.
Засобами праці кухаря є:
— кухонний інструментарій та
обладнання.
Санітарно-гігієнічні умови та безпека праці
Праця кухаря належить до розряду фізичної праці середньої тяжкості. Кухарем
можуть працювати як жінки, так і чоловіки різного віку. На підприємствах
громадського харчування застосовують такі види робочих графіків: лінійний чи
змінний (всі працівники починають і закінчують роботу одночасно); стрічковий
поточний, ступінчастий (передбачає вихід працівників у різний час з тим, щоб в
години "пік" забезпечити найшвидше обслуговування); двобригадний (для
підприємств, що працюють в дві зміни); комбінований (для підприємств, що
працюють більше 12 годин, наприклад ресторани); сумарного обліку робочого часу
(для підприємств, де працівника не можливо забезпечити роботою рівномірно
протягом місяця чи року, наприклад вагонів-ресторанів).
У кухарів 8-годинний робочий день в одну чи дві зміни (залежно від
розпорядку роботи закладу). У приватних кафе чи ресторанах режим та темп роботи
кухар встановлює сам, виходячи з потреб і можливостей.
Особливі умови та фактори праці:
— працює в приміщенні, але умови
мікроклімату несприятливі: температура повітря досягає 25-32С, підвищена
вологість повітря, протяги, перепади температури повітря, пов'язані з
необхідністю переходів з гарячих у холодні цехи. Під час роботи біля плити впливає
інфрачервоне (теплове) випромінення;
— робота пов'язана із вплив
інтенсивного шуму, переважно середньочастотного характеру, викликаного дією витяжної та загальнообмінної
вентиляції.
Освітня підготовка кухарів
Здобути професію кухаря, кондитера в Вищому професійному училищі – №36 с.
Балин . Зараховані до професійно-технічного
училища забезпечуються стипендією, безкоштовним харчуванням. Навчаючись,
майбутні робітники можуть одержувати свої перші самостійні заробітки.
Навчаючись учні вивчають такі
дисципліни:
·
технологія
приготування їжі
·
кондитерське
виробництво
·
товарознавство
харчових продуктів
·
обладнання
ПГХ
·
організація
ПГХ та ресторанного господарства
·
спец
малювання
Вимоги професії
Його величність Споживач став центральною
фігурою, навколо якої почав розвиватися ресторанний бізнес. Раніше вищою
кваліфікацією керівника ресторану й завідувача виробництва (шеф-кухаря) було
вміння «вибити план за будь-яку ціну», домогтися ресурсів і відрапортувати про
успіхи, а сьогодні найважливішими є його професійні якості, тобто вміння
грамотно й ефективно проводити комерційну діяльність ресторану, забезпечити
високу якість продукції та високий сервіс обслуговування.
Життя
переконливо довело, що «робити
гроші» на благодатній ниві ресторанного бізнесу можуть
лише люди із творчою жилкою й широким кругозором, які добряче розуміються в
ринковій економіці, є високоосвіченими, знають ресторанну практику і не бояться
приймати відповідальних рішень,
впроваджувати нові
технології виробництва продукції і
новітнє обладнання, сучасні
методи обслуговування
відвідувачів. За таких умов до справи відкриття нових і реконструкції діючих
ресторанів була прикута увага великого іноземного капіталу. Україною
зацікавилась більшість закордонних рестораторів. Модною тенденцією сьогодення
стало запрошувати шеф-кухарів з-за кордону у деякі елітарні ресторани і
використовувати франчайзинг. Виникали мережі ресторанів,
що належать до єдиного ланцюга обслуговування. Завдяки цьому останнім часом
Україну охопив справжній ресторанний бум. Для цього були досить вагомі
підстави, продиктовані економічною доцільністю ефективності інвестицій саме в
розвиток ресторанів.
Порівняно з «радянськими» одіозними
ресторанами, що вирізнялися ненав'язливим сервісом «совкового» зразка, «нові»
ресторани свідомо мають вищу якість обслуговування, продуманий та затишний
інтер'єр, солідний асортимент страв і буфетної продукції. За деякими
експертними оцінками, на початку 90-х років XX ст.
щойно відкриті ресторани окупилися всього за 6-12 місяців і починали
приносити прибуток. Цей час пішов у небуття і його сміливо можна назвати епохою
романтики в
ресторанному бізнесі. Минулу епоху змінила доба тверезого прагматизму і
сподівань в ресторанному бізнесі, що диктується дедалі більшою конкуренцією у
цій сфері. Нові умови й нові обставини поставили перед рестораторами завдання
боротьби за споживача.
Важливо збагнути, що
сьогодні ресторанний бізнес вимагає професіоналізму. Ресторанний бізнес
структурується, сьогодні на ресторанному рийку з'явилися дизайнери,
постачальники обладнання, продуктів харчування і напоїв. Водночас посилився
контроль з боку державних органів (санепідемнагляду, пожежників і податкових
органів). Зросла конкуренція серед ресторанів, у них з'явилися нові критерії
якості продукції і послуг. Завдання цієї роботи — узагальнити класичну і
сучасну ресторанну технологію, вимоги до якості продукції гарантувати безпеку
здоров'ю людини.
Перспективи професії
Кухарям, випускникам коледжів профтехучилищ присвоюється третій, четвертий розряди.
З цією кваліфікацією можна йти працювати помічником кухаря, поступово дослужитися
до су-шефа правої руки, нарешті до самого шеф-кухаря. Шеф-кухар має
кваліфікацію кухаря 5-6 розряду. Останнім часом багато випускників коледжів і
ліцеїв, профтехучилищ залюбки йдуть в приватні їдальні, ресторани. З
урахуванням зарплат (від 500 доларів) цей варіант перспективний і попит на
нього росте.
Споріднені професії
Ø Бармен
Ø Офіціант
Ø Дегустатор
Ø Кондитер
Ø Кухар
Ø Ресторатор
Ø Шеф-кухар
Немає коментарів:
Дописати коментар